Спадщина на житло: прийняття та оформлення часток

Спадщина на житло переходить до спадкоємців за заповітом або законом, але спершу потрібно з’ясувати, чи вважається вона прийнятою і чи слід подавати заяву нотаріусу. Після визначення спадкоємців та їхніх часток нотаріус видає свідоцтво, а право на нерухомість реєструють у Державному реєстрі речових прав. Нижче — порядок дій, документи для перевірки та випадки, у яких без індивідуальної консультації не обійтися. Правила прийняття спадщини встановлює Цивільний кодекс України.

Як прийняти спадщину на житло: заява й винятки

Спосіб прийняття залежить не від виду житла, а від становища спадкоємця. Той, хто не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, подає заяву про її прийняття. Спадкоємець, який постійно проживав із ним у цей час, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не відмовився від неї у встановлений строк. Підстава — статті 1268–1269 ЦК України.

Без заяви прийнявшими спадщину вважаються також малолітні, неповнолітні та особи, чия цивільна дієздатність обмежена або відсутня. Для них Кодекс окремо регулює відмову від спадщини. Тому відсутність заяви сама по собі не дає відповіді, чи прийняла конкретна людина спадщину. Нотаріусу потрібно повідомити обставини проживання та статус спадкоємця і подати документи для їх перевірки (стаття 1268 ЦК України).

«Спершу з’ясуйте, чи потрібна саме вам заява. Це допоможе підготувати документи для нотаріуса відповідно до вашої ситуації, а не за чужим переліком». — Максим Довгань, редактор

Схема показує послідовність перевірок, а не замінює встановлення нотаріусом факту прийняття спадщини. Якщо обставини спільного проживання спірні, обговоріть із нотаріусом, чим їх можна підтвердити.

Строк прийняття спадщини та дії після пропуску

Загальний строк прийняття спадщини — шість місяців із часу її відкриття. Часом відкриття є день смерті людини або день, з якого її оголошено померлою. Для спадкоємця, чиє право виникло через неприйняття спадщини іншими спадкоємцями або їхню відмову, Кодекс передбачає окремий тримісячний строк. Ці правила містять статті 1220 і 1270 ЦК України.

Якщо строк пропущено, перевірте, чи справді вам була потрібна заява. Для спадкоємця, який мав її подати, Кодекс передбачає два шляхи: письмову згоду спадкоємців, які прийняли спадщину, або звернення до суду. Суд може визначити додатковий строк, якщо визнає причину пропуску поважною. Самого пояснення нотаріусу для цього недостатньо (стаття 1272 ЦК України).

Якщо оформлення відкладали надовго, відновіть послідовність подій: коли відкрилася спадщина, хто звертався до нотаріуса та чи є відкрита справа. Для судового звернення зберіть документи, що стосуються причини пропуску, і зверніться до юриста. Ні згода інших спадкоємців, ні додатковий строк за рішенням суду не виникають автоматично.

До якого нотаріуса звертатися і що подати

Місцем відкриття спадщини за загальним правилом є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, Кодекс пов’язує місце відкриття з розташуванням нерухомого майна або його основної частини. Тому адреса успадкованої квартири не завжди визначає, де відкривати справу. Перш ніж подавати документи, звірте обставини з нотаріусом за правилами статті 1221 ЦК України.

Порядок дій для першого звернення:

1. З’ясуйте місце відкриття спадщини та повідомте нотаріусу дані померлого для перевірки відомостей про спадкову справу.
2. Повідомте, на якій підставі претендуєте на спадщину: за заповітом чи законом, а також чи подавали заяви інші спадкоємці.
3. Уточніть, які документи підтверджують саме ваше право та належність житла спадкодавцю.

Перша подана заява стає підставою для заведення спадкової справи; її ведуть за правилами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, глава 10 розділу II. Якщо справа вже відкрита, нову для того самого спадкодавця не заводять.

Підготуйте для перевірки:

• документ, що посвідчує вашу особу, та відомості про смерть спадкодавця;
• документи про родинний зв’язок, якщо спадкуєте за законом, або відомості про заповіт;
• документи про право спадкодавця на квартиру чи будинок, а також дані про його останнє місце проживання.

Це початковий набір, а не універсальний вичерпний перелік. Нотаріус зіставляє документи з підставою спадкування та відомостями про майно; якщо паперу бракує або в ньому розходяться дані, попросіть пояснити, що саме потрібно підтвердити.

Як визначають частки спадкоємців за заповітом і законом

Спадкування за заповітом ґрунтується на розпорядженні спадкодавця. Спадкування за законом застосовують, зокрема, коли заповіту немає, його визнано недійсним або він не охоплює частину майна. Ці підстави розмежовує стаття 1223 ЦК України.

Джерела: ЦК України, статті 1241, 1261, 1267; Сімейний кодекс України, статті 60, 70.

До першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, той із подружжя, хто його пережив, і батьки. Наприклад, якщо спадкоємцями першої черги є лише двоє дітей, а житло повністю належало померлому, їхні частки за загальним правилом рівні. Поява іншого спадкоємця цієї черги або встановлення частки другого з подружжя змінить розрахунок (статті 1261, 1267 ЦК України).

«Не починайте з арифметики. Спершу перевірте підставу спадкування і те, яка частина житла взагалі входить до спадщини». — Максим Довгань, редактор

Навіть за наявності заповіту Кодекс захищає право визначених ним осіб на обов’язкову частку: зокрема, малолітніх і неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків та непрацездатного з подружжя. Її розмір становить половину частки, яка належала б цій особі за законом; Кодекс також передбачає можливість зменшення такої частки судом (стаття 1241 ЦК України).

Свідоцтво про спадщину та реєстрація права на житло

Спадкоємець, який прийняв спадщину з нерухомим майном, звертається за свідоцтвом про право на спадщину. Його видають після закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, а якщо спадкоємців кілька — кожному із зазначенням його частки. Відсутність свідоцтва сама по собі не позбавляє права на спадщину, але для оформлення успадкованого житла цей документ потрібен (статті 1296–1298 ЦК України).

Після видачі свідоцтва перевірте державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Нотаріус належить до суб’єктів державної реєстрації, а порядок її проведення визначає Закон про державну реєстрацію речових прав, зокрема статті 10 і 18. Звірте в реєстраційних відомостях адресу житла, власника та розмір частки; про розбіжність одразу повідомте нотаріуса.

Витрати, дії представника та зміна нотаріуса

Витрати на оформлення спадщини не складаються з однієї універсальної суми. Окремо з’ясовуйте плату за нотаріальні дії, необхідні документи й реєстрацію, а також можливе оподаткування спадщини. Податкові правила містить стаття 174 Податкового кодексу України. Щоб порівняти пропозиції, попросіть розписати склад витрат на послуги нотаріуса до початку оформлення.

Заяву про прийняття спадщини спадкоємець подає особисто — довіреність на оформлення спадщини не замінює цього правила. Водночас представник може виконувати інші доручені йому дії в межах повноважень, зазначених у довіреності. Перед її оформленням назвіть нотаріусу конкретні дії, які плануєте доручити (стаття 1269 ЦК України).

Якщо виникла потреба змінити нотаріуса під час відкритої спадкової справи, спочатку з’ясуйте, де вона зберігається і який порядок її передачі застосовний до вашої ситуації. Не подавайте заяву іншому нотаріусу з припущенням, що справу відкриють заново. Порядок роботи зі спадковими справами визначає глава 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Що перевірити перед оформленням житла у спадщину

Почніть із підстави спадкування, способу прийняття та місця відкриття справи. Далі встановіть, яка частина житла належала спадкодавцю, хто має право на спадщину і які документи підтверджують ці обставини. Після отримання свідоцтва перевірте реєстраційні відомості про власність і частку. Якщо є спір про проживання, пропущений строк, заповіт або склад майна, зверніться до нотаріуса чи юриста з документами конкретної справи.